A) Йоганн Себастьян Бах.
B) Арнольд Шенберг.
C) Вольфганг Амадей Моцарт.
D) Людвіг ван Бетховен.

A) Звичайний.
B) Синхронізовано.
C) Ритмічно.
D) Аметричний.

A) Симфонія № 5.
B) П'єро Лунер.
C) Клер де Лун.
D) Чарівна флейта.

A) Чітке співвідношення тоніки та домінанти.
B) Використання тільки мажорних акордів.
C) Приємний і гармонійний звук.
D) Брак тональної роздільної здатності.

A) Фокус на ключові підписи.
B) Використання дисонансу без вирішення.
C) Суворе дотримання традиційних форм.
D) Акцент на гармонійну прогресію.

A) Використовуючи лише традиційні методи гри.
B) Використання нетрадиційних методів отримання звуку на інструментах.
C) Гра в строгій класичній формі.
D) Обмеження музики простими мелодіями.

A) Це зменшило дисонанси в музиці.
B) Це сприяло використанню народних елементів.
C) Це призвело до відмови від традиційних цінностей у мистецтві.
D) Це зробило музику більш консервативною.

A) Техніка впорядкування висоти, динаміки та тривалості в серії.
B) Стиль народної музики.
C) Метод гри на фортепіано.
D) Різновид мелодійної імпровізації.

A) Систематичне розташування акордів.
B) Мелодії, що завжди переходять у тоніку.
C) Контрапункт на основі мажорних гам.
D) Взаємодія між незалежними лініями без традиційних тональних правил.